Прямо в період пробудження

Гумореска

Як не крути, як не дивися, а весна своє бере! Вірніше сказати – дає. Дає тепло, сонце, запахи, зелень, ластовиння і все таке інше, від чого дихається глибше, ходиться бадьоріше, посміхається щиріше.

І тут тобі – 8 Березня!

Прямо в період пробудження.

Початок розквіту.

Як сказав поет:

«Все жіноцтво раптом молодіє,

Навіть добре влежані тітки...»

Тітки молодіють, а дядьки пробуджуються. Не всі, правда.

– Та прокидайся вже, дідько б тебе взяв! Скільки ж ти спати будеш? Всю зиму, як отой ведмідь у барлогу, проспав! То ведмідь хоч лапу смокче, а ти – горілку! Кабана за місяць з'їв!

Ні, цей не пробудиться. Він у салі, як шовкопряд у коконі. Та Бог йому суддя. Нехай спить. А ми повернемось до жіноцтва.

Дві яблунівські тітки, відбазарувавши, розкапустилися в електричці й хваляться пасажирам покупками:

– Оце ходила, видивлялася, хотіла своїй малі щось на ноги купити. Дорогуще ж усе!.. Таке дороге, таке дороге! Але гарне...

– А я оце своїй ботики купила. Мабуть приховаю, та к празнику буде.

– Ану покажіть. Скільки ж вони?

– Дивіться ось. Гарні? Четверо відер олії за них оддала.

– Ой гарні! Такі гарні, такі гарні! Але дорогі...

– А ще ось дивіться, яку я блузку купила. Буде носить, як потепліє.

Жінка розгорнула на колінах щось сліпучо-біле. Кілька молодиць схилилися до обнови й кожна пом'яла матерію пальцями, прицмокуючи язиком:

– Гарна блузка! Така гарна, така гарна! Але марка...
Всі похитали головами: «Марка...»

Придбавши таку аудиторію, жінка не змогла вже собі відмовити у задоволенні, щоб не доконати тіток ще однією покупкою для своєї дочки:

– Сережки іще купила!

Вона розгорнула хусточку й кожному бажаючому побачити по черзі підносила сережки під самий ніс.

Її сусідка була, або бідніша, або нічого в цей базар не купила. Похвалитися їй було нічим. І тоді, щоб якось і свою дочку піднести перед людьми, вона з захопленням вигукнула:

– А моя вчора супу наварила!.. Такий добрий, такий добрий! Ну, такий добрий! Але солоний... І в рот не візьмеш.

Буря сміху сколихнула вагон. Тітки й собі, сміючись, підхопилися й подалися до виходу. Вони зійшли в Яблуньці, а поїзд продовжив свій звичайний щоденний шлях. Пасажири довго ще посміхалися один одному, пробуджені веселим лементом базарниць.

І навіть оті дядьки-шовкопряди заворушилися, заколошкалися та й почали розкуйовджуватись зі своїх зимових коконів.

Пора-пора.

А як же?

Весна уже!