Салют балбесам

Сатира

Ба-ба-ах!

Традиції.

У нас традиції найживучіші.

Все повимирало, а традиції живуть.

Не буду запорожців чіпати, бо там зачиналися такі традиції, що краще їх за мирного часу не згадувати.

Ба-ба-ах!

Так, це не та вибухівка, що мури підриває, а проста петарда. Але на нерви діє.

Дід мій покійний, бувало, розказує про свою молодість. Ох і парубки були! Щоб оце він підійшов до гурту та не шарахнув з-під поли обрізом!... То не парубок. Не приймуть такого. Іди собі, хлопче, шукай якесь «ружо» та роби з нього куцака.

Ми вже...

Ба-ба-ах!

Тихо! Бий тебе коцюба! Ну, просто під вікном...

Ми вже... Що ми вже? Вибив гидол з голови думку. Що ж я хотів?

Ба-ба-ах!

О, згадав! Ми вже із куцаків не палили. Нам війна лишила стільки боєприпасів, що ми йшли в армію готовими саперами.

Правда, не всі. Без рук, без ніг, без очей – в армію тоді не брали.

Але ми під вікнами не стріляли. Після того, як Олька Козиха упала з горища...

Ба-ба-ах!

Еге! Куди тобі, хлопче! Хто ж так стріляє? Ми тоді, як бахнули, то дядьки облогою нас брали. Три доби у скирті ховалися.

Я не хвастаюся. Я каюся. І питали нас строго. І тепер...

Ба-ба-ах!

А на цих є страхопуд якийсь? Вони ж стріляють і не оглядаються. Або навмисно під ноги кине й аж труситься від задоволення. І де вони гроші беруть?

Кожного вечора у дворі бахкає з півсотні петард. Новий рік зустрічали артпідготовкою, не слабкішою за ту, коли брали в 43-му Київ.

Зарплати немає, діти до школи голодні ходять, зате порохом смердить. Я ж казав...

Ба-ба-ах!

...традиції.  Чи він один бахкає, чи скільки їх?

О. А міліціонер пішов і вухом не повів. А порушення громадського порядку? Це ж твій заробіток! Та злови його за шкабарки, та свідка, та за кожен «ба-ба-ах» – десять гривень. За чим вона живе, та міліція? Гроші в повітря вилітають, а вони хо...

Ба-ба-ах!

Бачите, ще одна десятка не у вашій кишені вибухнула.

Ану, де ти там? Чим ти бахкаєш? Що, вже нема? Одна лишилася? Не стріляй – щось скажу.

Візьми, синку, оцю бахкалку та поклади батькові під подушку. Слідкуй, щоб не проґавити, коли він спати лягатиме. Ото тільки тато розпустять ремінця та спустять до колін штанці (раніше – не доведи, Господи), отут і пали!

Ефект очікується потрясний... батьковим ремінцем.

А татків ремінь ще традицій не втратив.

Живучі. Ох, живучі наші традиції!